Історія с. Фусів

Село фусів Княжівської сільської ради Сокальського району, Львівської області розташоване на віддалі 28 км від районого центру в напрямку на схід. Сполучення автомобільне. За матеріалами економічної оцінки земель проведеної в 1988 році, територія, на якій розташований населений пункт, відноситься до 01 землеоціночного району Західного Лісостепу ( шифр ЛС- 01).

Село з чисельністю населення 527 осіб.

Площа села становить 154,9 га.

Основною структурно-планувальною одиницею населеного пункту є квартали з однопоперховою забудовою садибного типу. За функціональним призначенням територія населеного пункту є сенльбищна. На сенльбищній території розміщений громадський центир села. Село електрифіковане газифіковане. Централізовані водопостачання, теплопостачання та каналізація відсутні.

Рельєф території села слабо хвилястий. Підгрунтові води, піідлягають, як правило, на глибині 5 -19 метрів. Територія безпечна щодо затоплення повеневими водами. Небезпечні геологічні процеси відсутні.

За переказами село з давніх- давен називається Фусів. Документів повʼязаних з виникненням населеного пункту немає. Село розташоване на гористій місцевості великоподільської височини на лівому березі річки Спасівки, яка впадає в Західний Буг. Основним занняттям населення було землеробство на території с. Фусів був маєток поміщика Моклінського Івана Людвиговича. Йому належало 250 гектарів землі з сотнями корів, коней, безліччю дрібної птиці. Тяжким злиденним було життя селян, які змушені були працювати на своїй ділянці землі, а крвм цього працювати на пана.

Перекази говорять тільки проте, що населення села з великою радістю зустріло реформу про скасування кріпосного права.

В роки Великої Вітчизняної війни село було зайняте німецькими фашистами, які жорстоко розправились з мирним населенням так весною 1944 року в день Пасхи було вбито і забрано в Німеччину багато людей, а село все спалено. У Фусові багато громадян, які віддали своє життя в боротьбі за незалежну Україну у великій війні.

 Це Борис Арсеній Архипович, 1910 р., українець, мобілізований, у 1944 р., рядовий. Загинув 29.03. 1945 р. Похований у Польщі. Борис Федір Ігнатович, 1925 р, українець, мобілізований у 1944, рядовий. Помер від ран 27.03.1945 р. Похований у с. Фусів Сокальського р-ну Львівської обл., Гаврилюк Володимир Федорович, 1904 р., українець, мобілізований у 1944 р., рядовий. Загинув 06.03.1945 р. Похований у Польщі. Гесик Микола Спиридонович, рядовий , загинув 1944 р. Похований у Словаччині. Гніздюк Петро Федорович 1917 р., українець мобілізований. Загинув у селі Фусів. Грисюк Петро Юхимомич 1908 р., українець, мобілізований, у 1944 рядовий. Пропав безвісти у 1944 р. Плетінка Олексій Савич, 1911 р. українець, мобілізований у 1944, рядовий. Загинув 30.04.1945 р. Похований у Литві. Ренда Паавло Юхимович 1920 р., українець українець, мобілізований у 1944 р., рядовий Загинув 24.03. 1944 р. Похований у Польщі. Сірко Семен Сергійович 1912 р, українець, мобілізований у 1944., рядовий. Пропав безвісти у 1944 р. Ференц Антін Карпович 1923 р., українець мобілізований у 1944 р, рядовий. Загинув при форсуванні р. Вісли у 1944 р. Польща. Ференц Остап Петрович 1910 р. українець, мобілізований у 1944 р., рядовий пропав безвісти у 1945 р. Філозоф Володимир Йосипович 1909 р., українець, мобілізований у 1944, рядовий. Пропав безвісти у жовтні 1944 р.

До 1939 рокув селі не було жодного селянина з серидньою освітою. Майже 60 % населення було неписьменним. До 1939 загальноосвітньою була початкова школа, в якій навчалися рідної мови лише 2 рази в тиждень по 1 уроку. Викладання релігії було обовʼязковим предметом. До 1939 року ніяких лікувальних закладів в селі не було, крім жінок-повитух.

  

В 1778 році було збудованано в селі Фусів храм Івана Богослова. Під час Першої світової війни церква не була зруйнована. В часи німецької окупації храм святого Івана Богослова оставався недоторканим. За наказом в 1959 році богослужіння в церкві заборонялися, а храм на багато років закрито. Останнім священиком був отець Володимир Кушлай. В другій половині 80-х років було дозволено відкрити храм. В Фусові храм відкрився в 1988 році. Перше богослужіння після відкриття, провели на свято Івана Богослова. Його провів благочений отець Павло Осус. 1989-1990 рр. Було проведено загальну реставрацію храму. 16 липня 1991 році проведенно посвячення дорожніх хрестів. В селі віра православно, церква відноситься до Київського патріархату. 2015 р. почався ремонот церкви заміни дерева на куполі.

В селі 12 липня 2000 року було відкрито магазин «Явір». Посвятив магазин колишній настоятель церкви Івана Богослова отець Михайло.  В селі  розвиваєтьсся багато промислів серед яких бджолярство є  пасічники, які мають вулики.

 

Просвіта

Просвіта в нашому селі була створена на хвилі пвднесення Визвольної боротьби українського народу «Просвіта» відіграла виизначну роль у вихованні його національної свідомості і збереження мови і уультури. Саме тут гуртувались кращі інтнлнетуальні сили нашого народу, які пронесли ідею відродження, державності крізь тяжкі випробування. «Просвіта» виховала цілу плеяду талановитих митців, політичних діячів, які тали гордістю української нації і вписали немеркучі сторінки в історію України.

«Просвіта» в с. Фусові була заснована під впливом і за допомогою активістів с. Охлопів. Ініціаторами і організаторами «Просвіти» села були сільська інтелігенція, переважно вчетелі а також колгоспники. Хата-читальня знаходилась в будинку де проживав Родь Іван Миколайович. Головою «Просвіти» тоді був  Булавка Іван Ананійович, вимогливий і добрий організатор у просвітницькій роботі. Секретарем – Шевчук Федір Степанович, Касиром – Сірий Юхим Кирилович. Спеціального приміщення

 «Просвіта» не мала, а орендувала селянські хати. Так наприклад мізерна сільська бібліотека налічувалась не більше 150 примірників книг і знаходилась в хаті Булавки Івана.

         Молодь, жителі нашого села працювали на своїх полях, вдома доглядали господарку, а ввечері, після нелегкої роботи, йшли в читальню читати книги, проводили репитиції. Комплектувалась бібліотека в різні способи. Книги купували за власні гроші, а багато книг було подаровано «Просвіти» з сусідніх сіл і окремими особами

         На початку в бібліотеці було декілька історичних книг, серед них «Велика історія М. Грушевського», «Історія України», «Географія України». З художньої літератури повний «Кобзар» Т. Г. Шевченка, твори І. Франка, М. Коцюбинського, С. Руданського, М. Вовчка та багато інших.

         Юхим Кирилович розповіда, що дуже велика  «Просвіта» була в с. Охлопів Горохівського району. Волинської обл. Голова «Просвіти» часто їздив кіньми по книги до Охлопова, для своїх односельчан. В святкові дні молодь збиралась в сільську хату, що вважалась хатою-читальною, там проводились вечори молоді, читки, репетиції, танці, ігри, забави.

         При «Просвіті» було організовано драматичний гурток в якому налічувалось 15 чоловік. Юхим Кирилович із задоволенням згадував ті часи, коли, незважаючи на переслідування польським урядом, робота нашої «Просвіти» займалися відродженням національної культури. На сцені ставились такі пʼєси «Наталка-Полтавка», «Украдене щастя», «Назар Стодоля», «За батька», «Вертеп».